ПРЕСА

 

«Небеса плакали. Дивне Сузір`я Аніко покинуло їх, щоб дарувати радість та красоту тут, на Землі… Нічого не передрікало бурі… Жартую. Театр заповнювався. Гули голоси, дзвонили дзвінки. Погасло світло та роздалися оплески. Саме тут все і почалось. Сцена вибухнула! Пояснюю: відкрилася завіса, спалахнули прожектори та в запамороченому ритмі здійнявся вогнено-червоний вихор. Руїн не було. За жертви не гарантую. Коли замовкла музика, зал здригнувся від овацій. Знову світло, знову музика, знову танок. Та знову грім оплесків та криків «браво». Мов у казковому калейдоскопі картинки змінюють одна одну. Буяння фарб, звуків, рухів. Молодість, краcа і талант дарують себе усім…
Та ось фінальний поклін: феєрія завершилась. (Ви помічали? Все добре має властивість швидко закінчуватись). В залі запалюють світло. Глядач довго аплодує стоячи. Вам здається, шановний читач, що тут дуже багато захоплень? Не судіть суворо. Мені не дуже хотілось відчепитись від Вас банальним: «Краще один раз побачити …» Але так хочеться побажати Вам, щоб на Вашому життєвому небосхилі коли-небудь обов`язково засвітилось дивне «Сузір`я Аніко».

О.Кондратьєва, «Віницький обласний щотижневик».

«…надзвичайно цікава, своєрідна школа — сучасний танок мовою Аніко. Унікальна пластика, виразна форма рук. Яка чудова поліфонічна хореографія, на гарних позах, м`якості і в той же час — гостро, точно. Всі вони «звучать» як нотки — різко і імпульсивно.

І.Антіпова, «Приватна газета», м.Кременчук.

«ЇЇ постановки поєднали класику і модерн. Скажете, що це не дивно. Так, ми знаємо яскравих балетмейстерів сучасності, які дивують цим поєднанням світ, але в Україні ще не було такого постановника, який би міг сміливо будувати на класичній основі сучасні, складні, яскраві, повні лірики, жалю, болю, любові мініатюри, де йдеться про життя і смерть, про молодість і кохання, зраду і вірність.»

А.Афоніна, «Київський вісник».

«БАЛЕТ АНІКО настільки красивий та цікавий, що часом здавалось — бачиш другу реальність. Людські почуття, страхи, емоції та бажання раптово заграли на сцені в усій своїй природності. Цей шалений калейдоскоп заворожував й затягував.»

О.Кареліна, «Віницькі відомості».

«…Чи є у музики крила? Чи можемо ми літати за її допомогою і поряд з нею?.. Є люди, яким відомо відчуття польоту. Вони дихають музикою, зливаються з нею у надзвичайному танку радості і любові до життя, танку підкорення часу та простору. Ці люди є лінією, стрілою, хвилею, вітром, квітами, метеликами, голосами, мріями…
Балет Аніко увірвався в наше життя, як весняний вітер, як світла лагідна пісня. І зупинився час. І зупинилися ми. І відкрилися очі. І побачили інший гармонійний і величний світ. АНІКО БАЛЕТ має надзвичайно велику мовну амплітуду: від легкої прозорої імпресіоністичності до гострої експресивності. В поєднанні з динамізмом та блискучою акторською майстерністю мова хореографії створювала справжні дива. Це були не просто хореографічні мініатюри: «Крик«, «Болеро«, «Марення«, «Спокусниця«, «Рондо«, «Метелик» та інші, це були світи, які народжувалися, розвивалися в душі кожного небайдужого глядача, щоб далі жити і впливати на нього, робити добрішим, радіснішим, щасливішим…
Художній керівник і балетмейстер цієї самобутньої трупи Аніко Рехвіашвілі — яскрава творча індивідуальність з власним, ні з ким не зрівняним стилем та вивершеним смаком. ЇЇ постановки — вдалий синтез балетного академізму з сучасними напрямками хореографії.»

І.Снарська, «Приватна справа», м.Полтава.